Вже більше 5 років в нашій області інтенсивно впроваджується інститут сімейної медицини у відповідності до європейських стандартів. І як завжди все це робиться в умовах стабільного українського безгрошів’я.

Не знаю, з яких часів так у нас повелось, але все, що чуже - нам здається кращим і досконалішим. Ми навіть відповідне слово до всього цього винайшли – європейське. Чи то євровікна, чи, хоча б, євроремонт. Головне, що євро. Ось так нам захотілось і євромедицини. От тільки одна біда - грошей вистачило на одні вивіски та документи, а все інше – невтілені плани на папері.
В ідеалі сімейна медицина - це просто «супер», адже вона передбачає такого собі лікаря- всезнайку, який закріплюється за певною кількістю населення в межах певної територіальної одиниці (сімейної дільниці). Цього лікаря забезпечують найсучаснішим обладнанням, робочим приміщенням, сучасним автомобілем, а також гарантують відповідне кадрове забезпечення та, звісно, фінансування під все це. Для того, щоб отримати такого спеціаліста, тобто лікаря-всезнайку, потрібне відповідне навчання. А якісне навчання потребує певного часу, якого, на жаль, у реалізаторів реформи не було. Тому сіли «мудрі дядьки» і вирішили всіх дільничних терапевтів та педіатрів перевчити в сімейних лікарів. Для цього запровадили трьохмісячні курси, після завершення яких кожен отримав посвідчення спеціаліста сімейної медицини. Посвідчення то отримали, але з педіатрів так і не зробили терапевтів, а, отже, з терапевтів відповідно не вийшло і хороших педіатрів. Адже медицина - це вам не водійські курси. Тут кількома місяцями не обійтись. Не є секретом, що у нас на сьогодні від 30 до 50% лікарів на дільницях пенсійного або перед пенсійного віку. Звісно, їм можна видати документи про перекваліфікацію. Але чого варті ці документи? Невже, шістдесятирічний медик із 40-річним стажем роботи в сфері педіатрії зможе за кілька місяців стати професіоналом-терапевтом. Відповідь однозначна - ніколи. І тут не останню роль відіграє фактор - «а навіщо мені це треба на старості років».
Але час не стоїть на місці, і реформа має тривати. Щоб забезпечити відповідні показники, «ідейні натхненники реформи» вирішили – всі пенсіонери на перекваліфікацію, а хто не хоче – заяву на звільнення. Ось так в нашій області за досить таки короткий час були створені сімейні дільниці із сімейними лікарями. Назва змінилась, правда суть залишилась попередня.
Але поруч із цим за ці 5 років ми майже втратили в області педіатрію, адже в більшості всі медики цієї сфери стали сімейними лікарями. До 2020 року планується повна ліквідація педіатричної дільничної служби як такої. Мабуть, тоді то ми і відчуємо всі наслідки від даних новацій.
Щодо фінансування, то його на первинну ланку (тобто на дільничну службу чи то міську, чи сільську) як не було, так і немає. Завжди виділяються копійки, яких, в кращому випадку, вистачає на зміну вивісок і поточні ремонти. Рідко де ФАПи чи амбулаторії приведенні до стандартів табелю оснащення. Близько 80% з них не відповідають ні по набору приміщення, ні по оснащенню. Тому зміна на них таблички, ніяк не вплинула на якість послуг, які там надаються. Вони ні на крок не наблизились до європейських стандартів, адже лікарі, які там працюють, не стали тими всезнайками широкого профілю.
Єдине чого ми досягли, так це ще більше знищили те незначне хороше, що мали.
Руйнування основ педіатричної служби треба кваліфікувати не інакше як злочин перед нашими дітьми. Адже зруйнувати легко, а от на відновлення знадобляться роки.
Звісно, це не означає, що дільничну службу не потрібно реформувати. Потрібно і то негайно, але тільки за наявності для цього відповідних коштів. Для чого валити стару хату, коли коштами на побудову нової ще і не пахне. Може на початок краще косметичний ремонт зробити. А потім, з Божою поміччю, вдасться і на євроремонт грошенят назбирати.

ІГОР ВОЛОЩУК,
лікар, громадський діяч

Акції протестів під банками РФ в Україні - «мозковий апендицит» Революції Гідності?

  Хвиля протестів під стінами російських банків в Україні триває вже не перший день. Пікети, флеш-моби... А кому від цього стає краще, крім самих учасників акцій, які під впливом самонавіювання, вважають, що невеличкою групою людей, які виконують "театральне дійство" під відділенням банку, наносять нищіний удар по економіці РФ?  

У Турчинова знайшли відмазку, аби не публікувати декларації депутатів

Апарат Верховної Ради України відмовився опублікувати декларації народних депутатів. ЗМІСТУ стало відомо, що громадський рух ЧЕСНО 26 червня надіслав звернення до Голови Верховної Ради Олександра Турчинова із проханням опублікувати декларації усіх народних депутатів на офіційному сайті ВРУ, як того вимагає Закон «Про засади запобігання і протидії корупції».  

«Українські сепаратисти» чи «російські окупанти»?

В останніх звітах щодо збитого літака малайзійської авіакомпанії, рейсу MH17, західні ЗМІ і багато хто навіть в урядах продовжують використовувати неточний термін «українські сепаратисти» для опису так званих «терористів» у Донецькій області.  

Туберкульоз у Черніїві: Cui prodest? (Кому вигідно? - лат.)

  На електронну адресу нашої редакції надійшов лист від жителя села Черніїв  Тисменицького району. Зважаючи на важливість порушеного там питання, надаємо його в повному обсязі без скорочень та виправлень. І маємо надію, що цей лист прочитають і наші можновладці, адже все, що там описано викликає не просто жах, але насамперед страх за своє власне здоров’я та життя.  

Прикарпатські нардепи-лобісти – від рейдерських захоплень до «Калинівського ринку»

Цього місяця добігає до свого завершення четверта сесія Верховної Ради України. Попереду залишилось всього нічого - кілька пленарних засідань, тиждень роботи в комітетах, комісіях і фракціях і на завершення – тиждень роботи з виборцями