Сьогодні, здається, чи не цілий світ «ламає голову» над тим, яку ж геополітичну гру розпочала Російська федерація по відношенню до України. І як результат майже щодня озвучується сотні здогадів, припущень і прогнозів щодо можливих сценаріїв розгортання подальших подій. Хоча, мабуть, непотрібно нічого вгадувати, адже Росія насправді нічого і не приховує, а просто чітко виконує задекларовані постулати своєї зовнішньої політики

З приходом Путіна до влади, мається на увазі кінець 1999 року, коли він очолив уряд РФ, почала розроблятись сучасна зовнішньополітична стратегія Росії. В основу цього важливого документа лягли ідеї російського філософа, політолога, засновника ідейного руху «неоєвразійства» Олександра Дугіна. 

Знайомство, а згодом і захоплення Володимира Путіна напрацюваннями Олександра Дугіна розпочалось ще до прем’єрства. Протягом 1999 року Володимир Путін та Олександр Дугін трудилися в одній і тій же сфері: перший працював Секретарем Ради Безпеки РФ, а другий - головою секції Центру геополітичних експертиз Експертно-консультативної Ради з проблем національної безпеки. Мабуть, саме тоді і відбулося близьке і глибоке знайомство Володимира Володимировича із концепцією євразійства, ідейним послідовником якої в сучасній Росії є не хто інший як Олександр Дугін.

Однією із ідейних домінант євразійства є гегемонізм, тобто проголошення трохи чи не всього євро-азійського континенту (за винятком хіба що власне Західної Європи) «сферой исторических интересов России» (чи в іншому формулюванні — «сферой ответственности России»). Враховуючи той факт, що територіально Україна знаходиться на кордоні «сферы исторических интересов России», увага РФ до України виняткова. Саме тому в сучасній провідній російській євразійській геополітичній доктрині, яку, нагадую, розробив О. Дугін, вказується першочерговий пріоритет російської зовнішньої політики – це нейтралізація України як незалежної держави. Сам Дугін з цього приводу цинічно стверджує:«поява на цих землях нового геополітичного суб’єкта (мається на увазі України) … є абсолютною аномалією, до якої могли призвести тільки зовсім безвідповідальні, з геополітичного погляду, кроки. Україна як самостійна держава з певними територіальними амбіціями несе собою величезну небезпеку для всієї Євразії, і без розв’язання української проблеми говорити про континентальну геополітику немає сенсу».Тому О. Дугін і сформував (а В. Путін одобрив) такі першочергові завдання зовнішньополітичної стратегії Росії щодо України: «Абсолютним імперативом російської геополітики на чорноморському побережжі є тотальний і нічим не необмежений контроль Москви на всьому її проміжку – від українських до абхазьких територій. Можна як завгодно дробити всю цю зону за етнокультурним принципом, – надаючи етнічну і конфесійну автономію кримським малоросам, татарам, козакам, абхазцям, грузинам і тощо – однак все це тільки в разі абсолютного контролю Москви над військовою і політичною ситуацією… Північний берег Чорного моря повинен бути винятково євразійський і централізовано підкорятися Москві».

Перечитуючи цю цитату О. Дугіна, можна чітко стверджувати, що теоретичні настанови євразійської геополітичної доктрини були втілені в політиці Кремля під час брутальної окупації російськими військами Криму у березні 2014 року.
Напередодні цих зловісних подій на Кримському півострові Олександр Дугін звертаючись до росіян і конкретно до керівництва РФ написав в себе на сторінці facebook: «Вбийте в собі боягуза, це НАША війна. Це моя війна» (27 лютогои 2014 р.)

                                                                                           Що далі?

Два дня тому (саме після президентських виборів) геополітик Олександр Дугін знову публічно висловився у соцмережах стосовно ситуації на Україні:«У Києва з Порошенком вистачить сил на окупацію ДНР і ЛНР (за умови продовження тієї ж вичікувальної політики Кремля). Опір залишиться, убиті будуть обчислюватися тисячами ... Київ негайно рушить на Крим. Порошенко ясно про це висловився. Тут Росії доведеться вступати у війну. В умовах принципово більш важких, ніж зараз. Чи рушить Київ війська на Крим? Однозначно, так. Чи відповість Росія війною? Однозначно, так».
Іншими словами, на думку Дугіна, війни не уникнути. Тому він тут же пропонує план дій для Росії: «Якщо Путін введе війська зараз, є шанс звільнити Новоросію протягом місяця-півтора. З колосальними витратами .... Якщо Путін буде чекати атаки на Крим, Новоросія буде звільнена з втратами незрівнянно більшими і в більш віддалені терміни».

Ось Вам і подальший розвиток подій на південному-сході України. Тому скоріш за все вже найближчим часом з боку Кремля будуть зроблені певні провокації, які будуть подані «правдивими» російськими ЗМІ як збройна агресія стосовно Республіки Крим київської влади на чолі з Порошенком. А тоді вже все по напрацьованому сценарію.
На завершення хочу навести кілька уривків стосовно України із праць двох геополітиків - вже згаданого вище Олександра Дугіна та відомого американського політолога, автора відомої книги «Велика шахівниця» Збигнева Бжезинського.
Отож, Олександр Дугін, праця «Основы геополитики. Проблема суверенной Украины»: 

«…Суверенітет України являє собою настільки негативне для російської геополітики явище, що, в принципі, легко може спровокувати збройний конфлікт.[…] Україна як самостійна держава з якимись територіальними амбіціями являє собою величезну небезпеку для всієї Євразії, і без рішення української проблеми взагалі говорити про континентальну геополітику безглуздо. Це не означає, що культурно-мовна чи економічна автономія України повинна бути обмежена, і що вона повинна стати чисто адміністративним сектором російської централізованої держави (як, до деякої міри, були справи в царській імперії чи при СРСР). Але стратегічно Україна повинна бути строго проекцією Москви на півдні і заході (хоча детальніше про можливі моделях переструктуралізаціі піде мова в розділі про Захід).»

Збигнев Бжезинський, «Велика шахівниця»:
«Без України Росія перестає бути євразійською імперією. Росія без України все ще могла б претендувати на імперський статус, але тоді вона б стала переважно азіатською імперською державою, цілком імовірно втягнутою у виснажливі конфлікти з пробудженими середньоазіатами, яких обурювала б утрата їхньої новозбудованої незалежності і яких підтримають дружні ісламські держави на півдні. Проте, якщо Москва здобуде контроль над Україною з її 52-мільйонним населенням і величезними ресурсами, а також із виходом до Чорного моря, Росія автоматично знову здобуде необхідні засоби для того, щоб стати могутньою імперською державою, що охоплюватиме Європу і Азію»

Ці думки геополітики висловили ще на початку дев’яностих років минулого століття. Але як бачимо своєї актуальності вони не втратили і досі. І навряд чи втратять найближчим часом. Адже саме сьогодні Росія розпочала фазу переродження з азіатської на євразійську імперію. І цей префікс євро, який Росія хоче отримати, коштуватиме Україні досить дорого – втрата незалежності.

Лілія Паляниця

Акції протестів під банками РФ в Україні - «мозковий апендицит» Революції Гідності?

  Хвиля протестів під стінами російських банків в Україні триває вже не перший день. Пікети, флеш-моби... А кому від цього стає краще, крім самих учасників акцій, які під впливом самонавіювання, вважають, що невеличкою групою людей, які виконують "театральне дійство" під відділенням банку, наносять нищіний удар по економіці РФ?  

У Турчинова знайшли відмазку, аби не публікувати декларації депутатів

Апарат Верховної Ради України відмовився опублікувати декларації народних депутатів. ЗМІСТУ стало відомо, що громадський рух ЧЕСНО 26 червня надіслав звернення до Голови Верховної Ради Олександра Турчинова із проханням опублікувати декларації усіх народних депутатів на офіційному сайті ВРУ, як того вимагає Закон «Про засади запобігання і протидії корупції».  

«Українські сепаратисти» чи «російські окупанти»?

В останніх звітах щодо збитого літака малайзійської авіакомпанії, рейсу MH17, західні ЗМІ і багато хто навіть в урядах продовжують використовувати неточний термін «українські сепаратисти» для опису так званих «терористів» у Донецькій області.  

Туберкульоз у Черніїві: Cui prodest? (Кому вигідно? - лат.)

  На електронну адресу нашої редакції надійшов лист від жителя села Черніїв  Тисменицького району. Зважаючи на важливість порушеного там питання, надаємо його в повному обсязі без скорочень та виправлень. І маємо надію, що цей лист прочитають і наші можновладці, адже все, що там описано викликає не просто жах, але насамперед страх за своє власне здоров’я та життя.  

Прикарпатські нардепи-лобісти – від рейдерських захоплень до «Калинівського ринку»

Цього місяця добігає до свого завершення четверта сесія Верховної Ради України. Попереду залишилось всього нічого - кілька пленарних засідань, тиждень роботи в комітетах, комісіях і фракціях і на завершення – тиждень роботи з виборцями