Наступного року виповнюється 21 років з того часу, як з благословення президента України Леоніда Кравчука і Верховної Ради в Україні була знищена остання ядерна боєголовка. Наша держава добровільно відмовилася від зброї цього виду в обмін на гарантії безпеки, надані ядерними державами - США, Росією, Китаєм, Францією і Великобританією.Але сьогодні, коли Росія і Україна перебувають фактично на стадії війни, багато політологів заявляють: якби в Україні сьогодні була ядерна зброя, Росія вела б себе зовсім по-іншому і навряд чи б зважилася зазіхати на українські території. Так, може, нашій державі пора відновити ядерний статус?

 Ігри з ураном

Україна здатна створити ядерну бомбу за два-три роки, для цього буде потрібно 3-4 млрд дол і божевільний президент, який ігнорує міжнародні домовленості, - така думка експерта -ядерника Олександра Лунцева.

"Технічно країна має для створення власної бомби все необхідне, крім центрифуги для збагачення урану і літієвої індустрії", - стверджує вчений. А от створення "брудної бомби" (вибухового пристрою), який розпилює радіоактивні речовини, так лякаючою весь цивілізований світ, обійдеться куди дешевше - всього в один мільйон доларів, і займе 1,5-2 місяці часу.

Років десять тому, для того, щоб відновити свою ядерну зброю до ступеня функціонування, Україні, за оцінкою експертів, необхідно було б витратити близько 40 млрд дол, а молода держава з нестабільною економікою цього собі дозволити не могло. Тим більше не варто забувати і про пресинг з боку світової спільноти. Директор Інституту ядерних досліджень НАН України, академік Іван Вишневський переконаний: у наших учених є достатній потенціал, щоб створити ядерну зброю. "Якби перед нами поставили таке завдання, то ми його виконали б. Для цього у нас є повний цикл ядерної енергетики, за винятком збагачення ураном. Це дуже складна технологія, яка може бути реалізована, але в наших планах такого немає. Адже існують міжнародні домовленості, які забороняють Україні створювати ядерну зброю", - підкреслив академік.Доктор фізико-математичних наук, співробітник Інституту ядерних досліджень НАН України Володимир Павлович утримався від визначення часу, за який можна було б створити в Україні ядерну зброю.

"Звичайно, вся інфраструктура залишилася в Росії, але у нас є багато вчених, які при певному фінансуванні це могли б зробити", - повідомив він. За словами вченого, немає проблем в Україні і з створенням так званої "брудної" атомної бомби - вибухового пристрою, який розпилює радіоактивні речовини. "Але ні того, ні іншого у нас ніхто не буде робити. Навіть не говоріть про це! "- Зазначив експерт. На питання, чи потрібна Україні атомна бомба, ті політики і вчені, до яких я зверталася, в один голос заявляли: "Ні , не потрібна". Деякі навіть запевняли, що наявність ядерної зброї принесе нам більше проблем, ніж його відсутність. Аргумент цього такий, мовляв, українці зі своєю халатністю від цієї бомби самі і постраждають. Деякі жартівники навіть радили: якщо вже мати ядерну зброю, то краще зберігати його на Банковій, щоб слуги народу відчували себе не так привільно.

Знавець ядерних проблем України народний депутат минулих скликань Юрій Костенко рішуче заявляє, що з вивезенням в 1994 році з України останньої боєголовки, ядерний статус нашою державою загублений назавжди. Як вважає політик, будь-які спроби до нього повернутися відняли б у України імідж мирної держави і викликали б більшу стурбованість у світі. Причому ця стурбованість може виразитися в солідних економічних санкціях, адже це буде порушенням договору про нерозповсюдження ядерної зброї. "Вважаю, що створити атомну бомбу в Україні неможливо. Адже у нас відсутнє виробництво ядерних матеріалів, яке йде на її виготовлення. А сформувати виробництво нового типу ми не можемо з технічних причин, але, головне, цього нам не дозволить зробити світова громадськість, яка контролює дотримання договору про нерозповсюдження ядерної зброї ", - зазначає політик.

До 90 -х ми були грізні і страшні.

Повернемося до історичних фактів. У 1991 році частина радянського ядерного потенціалу в Україні за кількісними показниками перевищувала ядерні сили Франції , Великобританії або Китаю. На двох ракетних базах в районі Первомайська, Миколаївської області та Хмельницького перебувало 176 шахтних пускових установок (ШПУ) міжконтинентальних балістичних ракет. Більшу частину їх складали ШПУ рідкопаливних ракет. Крім того, на українській території перебували дві дивізії дальньої авіації. Ще на складах було близько 100 крилатих ракет повітряного базування, призначених для заміни озброєнь при ремонті. Всього, таким чином, в Україні станом на 1991 рік перебувало 1800-1900 ядерних боєзарядів стратегічного призначення. Плюс до цього на початку 1992 року у нас було ще близько 2600 боєзарядів тактичної ядерної зброї. Однак не варто забувати, що всі заводи з виробництва ядерних боєзарядів перебували в Росії.  А це означає, що боєприпаси, розміщені в Україні, мали регулярно доставлятися туди, причому на ті ж самі заводи, де вони були зібрані, для проведення необхідного технічного обслуговування. Проблема ця набула гострого характеру навесні-влітку 1993 року, оскільки наші ядерні боєприпаси залишилися без належної технічного обслуговування. В результаті значна частина їх опинилася в передаварійному стані. Тому, коли Президент Леонід Кравчук підписував документи про роззброєння, ядерна зброя у нас фактично вже відслужило свій термін експлуатації.

Судячи з архівної інформації, перший президент України Леонід Кравчук, в 1993 році поставив підпис під тристоронньою угодою від особи України, зазначав, що це було єдиним правильним рішенням, адже зброя дісталася в спадок від СРСР, і термін безпеки ядерних боєголовок закінчувався в кінці дев'яностих. Що в подальшому могло привести до другого Чорнобиля : "Ми тоді повинні були б стояти на колінах перед Росією, щоб вона їх просто забрала. Не кажучи вже там про якісь відшкодуваннях", - підкреслив Леонід Кравчук. За словами Юрія Костенка, який тоді керував делегацією, що займається роззброєнням України, ядерна зброя СРСР, розташоване на території України, було визнано власністю України.  До речі, від керівництва делегацією Костенко був відсторонений Кравчуком за те, що відмовився підписувати угоди, якими Україна практично задарма віддавала Росії третій у світі за своєю потужністю ядерний потенціал. А адже ми могли за це отримати мінімум 10 млрд дол компенсації. Але, яке б не було минуле, його, на жаль (або, на щастя), вже не повернути. Повертаючись від історії в сьогоднішній день, висновок з усього написаного можна зробити наступний: якщо в Україні раптом до влади прийдуть (будемо сподіватися, що цього не трапитися) "божевільні" політики, яким глибоко начхати на міжнародний авторитет і міжнародне право, так, до того ж відшукається зайвих 3-4 млрд дол, то цілком можливо, що ми знову станемо ядерною країною. Але чи не занадто висока цьому буде ціна ?