Все частіше останнім часом ми стикаємося із ситуаціями, що кримінальне минуле не є суттєвою перешкодою для того, аби вступити в боротьбу за комфортне крісло та ласий шматок в українській політиці? Навпаки, здається, такі епізоди у біографіях кандидатів усіх рівнів стають модними.
Ще одним прикладом можна вважати кандидата в депутати до ВРУ по 83 округу (Івано-Франківська) директора ТК “Буковель” Олександра Шевченка.

Можливо, не всі виборці пам’ятають, а хтось і не знає про справу №0909/3386/2012 за позовом публічного акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” (“Укрексімбанк”), де фігурує прізвище Олександра Шевченка. А сааме йшлося про відшкодування збитків у розмірі понад 6,5 млн. гривень, завданих банку в результаті вчиненого злочину зазначеними особами.
Ще в 2006 році Рожнятівський районний суд визнав винними на той час посадових осіб ТОВ ВКФ “Кварта” у вчиненні кримінального злочину. Керівник цього підприємства Олександр Шевченко разом зі своїми соратниками були звинувачені в неповерненні кредиту розміром у 5,5 млн. гривень та розтраті заставного майна. Тоді це нікого особливо не здивувало. Адже очолюване Шевченком підприємство могло цілком легально функціонувати, одночасно поєднуючи переробку і торгівлю молокопродуктами для населення з виробництвом, переробкою та продажем нафтопродуктів, про що свідчать численні посилання в глобальній мережі.
Свою вину у вчиненні окресленого злочину Олександр Шевченко тоді визнав повністю. Саме подана ним заява про каяття та втрата “суспільної небезпеки” дозволили бізнесмену-банкруту уникнути кримінальної відповідальності. На той час Господарський суд Івано-Франківської області уже визнав ТОВ ВКФ “Кварта” банкрутом й підприємство було ліквідовано.
Та “Укрексімбанк” не зупинився, аби все-таки повернути кошти своїх вкладників. Кілька років поспіль справа розглядалася судами різних інстанцій. І лише після тривалого відкритого слухання Коломийський міськрайонний суд під головуванням судді Калинюка О.П. виніс рішення, повністю задовольнивши позов ”Укрексімбанку”.
У 2012 році, коли Шевченко вже намагався завоювати мандат нардепа від нашого міста, багато хто припускав, що таким чином бізнесмен намагався уникнути судової відповідальності. Адже в разі перемоги на виборах, він автоматично сховався би від правосуддя, одержавши депутатську недоторканість.
Хтозна, які тепер мотиви рухають паном Шевченком, що він знову йде на вибори, забувши про старі “золоті верби”?