Огляд досліджень останніх років в черговий раз спростовує поширений міф про те, ніби кожен десятий батько виховує дитину, зачату від іншого чоловіка. Частота таких випадків вже століття не перевищує 0,01, змушуючи сумніватися в уявленнях про еволюційну вигоду подружніх зрад. Стаття опублікована в журналі Trends in Ecology & Evolution.

У популярній літературі та у ЗМІ часто згадується, що близько 10 відсотків батьків, самі того не підозрюючи, виховують дитину, зачату їх подругами від інших чоловіків. Ці дані не раз піддавалися критиці науковців, а суворі дослідження останніх десятиліть показали, що число таких батьків не перевищує одного-двох відсотків. З іншого боку, така стриманість може бути «невластивою нашому виду» або бути результатом сучасного широкого розповсюдження засобів контрацепції.

Щоб відповісти на ці заперечення, генетики розробили нові підходи для реконструкції частоти виховання позашлюбних дітей в недалекому минулому, для якого відсутні надійні статистичні дані – наприклад, порівняння певних локусів на Y-хромосомах чоловіків, родичів по батьківській лінії. Бельгійські дослідники на чолі з Томом Венселерсом представили огляд таких робіт останнього часу.

За даними авторів, всі ці дослідження вказують на те, що не своїми батьками виховуються в сім’ях не більше 1 відсотка дітей, і цей рівень залишається досить стабільним за останні кілька сотень років і в різних країнах, включаючи Бельгію, Італію, Іспанію, Малі та ПАР. Вчені вважають, що це може пояснюватися більшою строгістю у відносинах, яка, як вважається, була властива людям до епохи контрацептивів – але можливо, ми просто недооцінюємо традиційні засоби контрацепції, які застосовувалися раніше.

«Так чи інакше, але низька частота, яка спостерігається сьогодні, змушує сумніватися в уявленнях про те, що жінки схильні «ходити наліво» в гонитві за кращою якістю генів і вступати у позашлюбні зв’язки», – пишуть автори статті.

Справді, серед соціально моногамних тварин подружні зради – не рідкість, навіть у деяких співочих птахів до 10 відсотків пташенят не їхні біологічні. Це живить ідеї про те, що зрада може бути для самки досить ефективною репродуктивною стратегією – наприклад, дозволяючи користуватися ресурсами більш дбайливого самця і отримувати гени більш здорового і сильного.

Венселеерс з колегами помічають, що насправді потенційна вигода від такої поведінки може виявитися значно меншою, ніж потенційна загроза бути спійманими.