Перша сесія івано-Франківської обласної ради VII скликання, котра відбулася 7 грудня, не принесла нічого несподіваного. Все відбулося за сценарієм апробованим на сесії міської ради тиждень тому.

Ми побачили те саме нехтування регламентом і демократичними нормами, те саме продавлювання на посади потрібних людей через те саме «пакетне» голосування, те саме небажання чути опонентів, ту саму зверхність і самозакоханість однієї політичної сили.

Щоправда – різниця все ж була, бо якщо на рівні міста президенський блок «Солідарність», не маючи більшості мандатів, все ж «виборов» собі місця у владі, а «Самопоміч», УКРОП залишилися практично ні з чим, то на рівні області ситуація інакша. «Солідарність», маючи найбільшу фракцію (23 мандати), була взагалі усунута від формування обласної ради. Навіть на рівні заступників міського голови. Вже традиційно відсторонили від процесу «Самопоміч».

Зате «Батьківщина» знову тут як тут. Владний пиріг розділили також УКРОП та, не представлена на рівні міста, «Воля». Але наявність трьох останніх політсил в обласній владі не змінює головного – владу в області взялася узурпувати ВО «Свобода», з чого, можливо, радіють прихильники цієї політсили. Втім, навряд чи є привід для радості. Особливо, коли врахувати те, що «Свобода» не є парламенською партією…

Втім, головний негатив навіть не в цьому, а в тому, що в керівництві обласної ради практично не з’явилося нових облич. Таке враження, що ми перенеслися назад в часі років на п’ять. Як висловився з цього приводу наймолодший депутат облради Святослав Никорович («Самопоміч»): «В мене ефект дежавю. На манежі одні й ті… А тепер скажіть, люди не праві, коли говорять, що нічого не помінялося. Навіть прізвища».

Судіть самі. Олександр Сич – був головою Івано-Франківської обласної ради з листопада 2010-го по грудень 2012 року. Ні про які прориви в розвитку області за часів його керівництва говорити не доводиться, бо їх не було.

Тепер розглянемо заступників та голову бюджетної комісії. Як відомо першим заступником став Василь Гладій з “Батьківщини”, заступником Ольга Галабала з “Волі” (єдине нове обличчя в керівництві облради). А головою бюджетної комісії обрали Миколу Палійчука з “УКРОПу”.

Отже, Василь Гладій. Що відомо про нього? Був не найкращим нардепом 89-го округу і громада дала йому оцінку, необравши до Верховної ради. Жодних реалізованих інфраструктурних проектів, жодного важливого законопроету у Верховній раді, дуже мало публічної діяльності та виступів, – ось чим запам’ятався цей політик.

Окрім цього за інформацією сайту «Фабрика аналітики Версії.com» агенство “Potentially Alarming Research: Anonymous Intelligence Agency” в 2012 році опублікувало документи, згідно яких Василь Гладій був причетний до відмивання грошей російських спецслужб.

Нагадаємо, що в той час Василь Гладій керував в Івано-Франківській обласній раді: 2006-2012 рр. – був на посаді заступника голови, першого заступника голови.

Тобто, цього політика аж ніяк не можна назвати новим обличчям у владних коридорах. Та сама посада, ті самі амбіції. Не дивно, що саме він запропонував очолити ключову бюджетну комісію відомого “розпорядника повеневих коштів” Миколу Палійчука.

Хто такий Палійчук всім відомо: колишній міський голова міста Яремче (2002-2007), екс-голова Івано-Франківської ОДА (2007-2012). Зараз наближений до команди олігарха Ігоря Коломойського. Політик-гравець, який змінив не один політичний клуб. Від «Нашої України», через УДАР до УКРОПу. Схоже, він хоче отримати другу політичну молодість завдяки прикарпатському УКРОПу та бере приклад з свободівця Романа Онуфріїва, котрий, очоливши бюджетну комісію в місті в 2010 році, фактично став найпотужнішим сірим кардиналом в Івано-Франківську та багато в чому мав більше впливу на процеси в місті, аніж той же міський голова. В Палійчука амбіції ширші – в нього для «гри» ціла область.

На посаді голови ОДА Палійчук запам’ятався відвертим лобізмом інтересів ТОВ “Скорзонера”, яку очолював Олександр Шевченко, (зокрема, розширенням меж села Поляниця на сотні гектарів, які у 2008 році за безцінь викупив ТК “Буковель”) та скандальними призначеннями людей, наближених до фінансово-промислової групи «Приват» (одним з власників якої є вже згаданий Ігор Коломойський), на ключові владні посади в регіоні.

Микола Палійчук також є кумом Ігоря Палиці, екс-голови правління “Укрнафти” й бізнес-партнера, знову ж таки, олігарха Ігоря Коломойського.

Якщо знову згадати міську раду, де міським головою став новий-старий свободівець Руслан Марцінків, а його заступником Олександр Левицький (чоловік Божий від Батьківщини), де бюджетну комісію очолив той самий Роман Онуфріїв, тощо, то вимальовується невесела картина – до влади на Прикарпатті прийшли старі політики, з їх досвідом та вмінням діяти по старих апробованих схемах. Схоже область (вкупі з містом) піде тими ж шляхами корупції та кулуарщини, що й раніше. Дай Бог, що було не так, але якщо немає противаг, а наявна узурпація, то слабо віриться в зміни.

Щодо фактичного усунення президенської партії (при тому, що вони отримали більшість мандатів на виборах до обласної ради) та фактичне «вигнання» цієї політсили в опозицію, то це може мати для регіону досить таки неприємні наслідки. Особливо, коли загостриться протистояння між головою ОДА та облрадою.

Новообраний голова облради Олександр Сич заявляв, що він не зацікавлений, щоб в обласній раді була опозиція, але зробив все можливе, щоб вона з’явилася. Про яку конструктивну роботу можна говорити, якщо найбільша фракція повним складом покидає перше ж засідання обласної ради (нагадаємо, що фракція БПП «Солідарність» після перерви не повернулася до сесійної зали). Покидає з однієї простої причини – їх не хочуть ні слухати, ні чути. Тут би ВО «Свобода» варто замислитися, але, схоже, свободівці не схильні до такого складного процесу, як мислення.

Джерело: Версії