Чим небезпечний тероризм в Україні?

mlnk

 

Тероризм сьогодні посідає перші місця в переліку загроз особистій, національній та міжнародній безпеці. Жертвами терактів, зазвичай, стають випадкові громадяни. Категорії потенційних жертв охоплюють практично всіх нас і наших близьких – пасажирів літаків, метро, трамваїв, мешканців готелів і просто перехожих. Універсальність загрози мала б передбачати широку і безальтернативну суспільну підтримку заходів протидії тероризму. Насправді, так трапляється далеко не завжди і тому є вагомі причини.

Загроза тероризму дійсно серйозна. Недооцінка ризиків, несвоєчасне реагування може мати важкі наслідки: людські жертви, матеріальні збитки, дестабілізація нормальної життєдіяльності суспільства і, найголовніше, досягнення цілей, які поставлені терористами. Такий сценарій небезпечний тим, що вимоги терористів зазвичай носять нелегітимний характер, а кожна «перемога» стимулює існуючих і потенційних терористів до наступних акцій.

Існують інші, не менш серйозні загрози тероризму. Як не парадоксально, але неадекватні заходи боротьби з тероризмом можуть завдавати не меншої шкоди, ніж самі теракти. За прикладами далеко ходити не потрібно. Результатами 15 років «боротьби з терористами» на Північному Кавказі стали дестабілізація ситуації в регіоні та розширення географії терактів до Москви, Санкт-Петербурга і Волгограда. Інші, не менш показові приклади небезпеки боротьби з терористами мали місце при звільненні заручників на Дубровці, в Беслані, коли більше жертв гине від рук «рятівників», ніж від терористів. Американський досвід теж може багато чому навчити. Промахи, допущені при здійсненні антитерористичних операцій, не лише зводять нанівець досягнуті результати, але й збільшують ряди терористів. Спірними залишаються оцінки наслідків «війни з тероризмом» навіть у самих Сполучених Штатах. «Ірак – кращий сержант-рекрутер для терористів».

До речі, однією з проблем «війни з тероризмом» стала власне назва. Назвавши операцію «війною» американці фактично визнали Аль-Каїду воюючою стороною. Тим самим, терористи повинні вважатися солдатами, які підпадають під захист відповідних міжнародних конвенцій. Наприклад, захоплений в полон боєць вже не злочинець, а військовополонений.

Отже слід бути дуже пильним і обережним не лише з тероризмом, але й у визначенні термінів. Необдумане навішування ярликів терористів несе загрозу не лише самим «призначеним терористам». Особливо, коли під антитерористичними гаслами переслідують цілі далекі від декларацій. Вибухи в Макіївці, Запоріжжі, Дніпропетровську, Харкові. Терористами виявилися викладачі університету, активісти політичних партій, працівники Васильківської міськради…

Скриті причини масових «мінувань» станцій метро поблизу Майдану, вокзалів і аеропортів були настільки ж очевидними, як і те, що справжні винуватці не будуть названі.

Громадяни мали б бути безмежно вдячні владі за турботу. Але чомусь у коментарях переважають оцінки, в яких демонструються, м’яко кажучи, відмінні від офіційних стосовно правдивості таких повідомлень та дійсних намірів «терористів». Коментатори наполегливо відмовляються вірити в офіційні версії і підтримують звинувачення у причетності спецслужб, вбачаючи пряму вигоду від терактів для їх окремих представників і влади загалом.

Отже, в чому полягає реальна загроза тероризму в Україні або ж боротьби з надуманими, чи «призначеними терористами»?

Згідно із Законом, про боротьбу з тероризмом (2003р). тероризм це «суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей».

Найбільший інтерес для суспільства, на мій погляд, криється у визначенні терміну режиму «антитерористичної операції» і всього, що стосується здійснення такої операції.

Закон надає повноваження на встановлення режиму (особливого порядку) в районі проведення антитерористичної операції з наданням суб'єктам боротьби з тероризмом спеціальних повноважень, необхідних для звільнення заручників, забезпечення безпеки і здоров'я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Що стосується розподілу прав і обов‘язків, то «головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю» визначена СБУ. Про рівень повноважень цього органу свідчить той факт, що Керівник Антитерористичного центру призначається Президентом.

А далі – найбільш цікаве. Рішення на проведення антитерористичної операції «приймається … керівником Антитерористичного центру при СБУ за письмовим дозволом Голови СБУ або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу СБУ за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при СБУ». Президент про таке рішення негайно інформується.

Головна відмінність від порядку запровадження режиму надзвичайного стану – рішення може прийматися без Указу Президента і без затвердження Верховною Радою.

Тобто, на певній території держави рішенням керівника підрозділу СБУ може бути введені обмеження, співставні з режимом надзвичайного або воєнного стану.

Нижче – інформація для громадян, які можуть опинитися в районі проведення антитерористичної операції «На час її проведення може бути встановлено спеціальний порядок, зокрема організовано патрульну охоронну службу та виставлено оточення.

Перебування в районі проведення антитерористичної операції осіб, які не залучені до її проведення, допускається з дозволу керівника оперативного штабу.

Посадові особи, залучені до операції, мають право:

1) застосовувати відповідно до законодавства зброю і спеціальні засоби;

2) затримувати і доставляти в органи внутрішніх справ осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення чи інші дії, що перешкоджають виконанню законних вимог осіб, залучених до антитерористичної операції, або дії, пов'язані з несанкціонованою спробою проникнення в район проведення антитерористичної операції і перешкоджання її проведенню;

3) перевіряти у громадян і посадових осіб документи, що посвідчують особу, а в разі відсутності документів - затримувати їх для встановлення особи;

4) здійснювати в районі проведення антитерористичної операції особистий догляд громадян, огляд речей, що при них знаходяться, транспортних засобів та речей, які ними перевозяться;

5) тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів і пішоходів на вулицях та дорогах, не допускати транспортні засоби, у тому числі транспортні засоби дипломатичних представництв і консульських установ, та громадян на окремі ділянки місцевості та об'єкти, виводити громадян з окремих ділянок місцевості та об'єктів, відбуксировувати транспортні засоби;

6) входити (проникати) в жилі та інші приміщення, на земельні ділянки, що належать громадянам, під час припинення терористичного акту та при переслідуванні осіб, які підозрюються у вчиненні такого акту, на територію та в приміщення підприємств, установ і організацій, перевіряти транспортні засоби, якщо зволікання може створити реальну загрозу життю чи здоров'ю людей;

7) використовувати із службовою метою засоби зв'язку і транспортні засоби, у тому числі спеціальні, що належать громадянам (за їх згодою), підприємствам, установам та організаціям, за винятком транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав та міжнародних організацій, для запобігання терористичному акту, переслідування та затримання осіб, що підозрюються у вчиненні терористичного акту, або для доставки осіб, які потребують термінової медичної допомоги, до лікувальних закладів, а також для проїзду до місця злочину.

У районі проведення антитерористичної операції контакти з представниками засобів масової інформації здійснюють керівник оперативного штабу або визначені ним особи.

І на завершення, Законом завчасно передбачене звільнення від відповідальності за заподіяну шкоду під час проведення антитерористичної операції. «Беркут» і всі решта (військовослужбовці та інші особи, які брали участь в антитерористичній операції) автоматично звільняються від відповідальності за вимушено заподіяну шкоду «життю, здоров'ю і майну терористів».Олексій Мельник, співдиректор програм з питань зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова, дав чітку відповідь на питання, чимнебезпечний тероризм в Україні?

Тероризм сьогодні посідає перші місця в переліку загроз особистій, національній та міжнародній безпеці. Жертвами терактів, зазвичай, стають випадкові громадяни. Категорії потенційних жертв охоплюють практично всіх нас і наших близьких – пасажирів літаків, метро, трамваїв, мешканців готелів і просто перехожих. Універсальність загрози мала б передбачати широку і безальтернативну суспільну підтримку заходів протидії тероризму. Насправді, так трапляється далеко не завжди і тому є вагомі причини.

Загроза тероризму дійсно серйозна. Недооцінка ризиків, несвоєчасне реагування може мати важкі наслідки: людські жертви, матеріальні збитки, дестабілізація нормальної життєдіяльності суспільства і, найголовніше, досягнення цілей, які поставлені терористами. Такий сценарій небезпечний тим, що вимоги терористів зазвичай носять нелегітимний характер, а кожна «перемога» стимулює існуючих і потенційних терористів до наступних акцій.

Існують інші, не менш серйозні загрози тероризму. Як не парадоксально, але неадекватні заходи боротьби з тероризмом можуть завдавати не меншої шкоди, ніж самі теракти. За прикладами далеко ходити не потрібно. Результатами 15 років «боротьби з терористами» на Північному Кавказі стали дестабілізація ситуації в регіоні та розширення географії терактів до Москви, Санкт-Петербурга і Волгограда. Інші, не менш показові приклади небезпеки боротьби з терористами мали місце при звільненні заручників на Дубровці, в Беслані, коли більше жертв гине від рук «рятівників», ніж від терористів. Американський досвід теж може багато чому навчити. Промахи, допущені при здійсненні антитерористичних операцій, не лише зводять нанівець досягнуті результати, але й збільшують ряди терористів. Спірними залишаються оцінки наслідків «війни з тероризмом» навіть у самих Сполучених Штатах. «Ірак – кращий сержант-рекрутер для терористів».

До речі, однією з проблем «війни з тероризмом» стала власне назва. Назвавши операцію «війною» американці фактично визнали Аль-Каїду воюючою стороною. Тим самим, терористи повинні вважатися солдатами, які підпадають під захист відповідних міжнародних конвенцій. Наприклад, захоплений в полон боєць вже не злочинець, а військовополонений.

Отже слід бути дуже пильним і обережним не лише з тероризмом, але й у визначенні термінів. Необдумане навішування ярликів терористів несе загрозу не лише самим «призначеним терористам». Особливо, коли під антитерористичними гаслами переслідують цілі далекі від декларацій. Вибухи в Макіївці, Запоріжжі, Дніпропетровську, Харкові. Терористами виявилися викладачі університету, активісти політичних партій, працівники Васильківської міськради…

Скриті причини масових «мінувань» станцій метро поблизу Майдану, вокзалів і аеропортів були настільки ж очевидними, як і те, що справжні винуватці не будуть названі.

Громадяни мали б бути безмежно вдячні владі за турботу. Але чомусь у коментарях переважають оцінки, в яких демонструються, м’яко кажучи, відмінні від офіційних стосовно правдивості таких повідомлень та дійсних намірів «терористів». Коментатори наполегливо відмовляються вірити в офіційні версії і підтримують звинувачення у причетності спецслужб, вбачаючи пряму вигоду від терактів для їх окремих представників і влади загалом.

Отже, в чому полягає реальна загроза тероризму в Україні або ж боротьби з надуманими, чи «призначеними терористами»?

Згідно із Законом, про боротьбу з тероризмом (2003р). тероризм це «суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей».

Найбільший інтерес для суспільства, на мій погляд, криється у визначенні терміну режиму «антитерористичної операції» і всього, що стосується здійснення такої операції.

Закон надає повноваження на встановлення режиму (особливого порядку) в районі проведення антитерористичної операції з наданням суб'єктам боротьби з тероризмом спеціальних повноважень, необхідних для звільнення заручників, забезпечення безпеки і здоров'я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Що стосується розподілу прав і обов‘язків, то «головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю» визначена СБУ. Про рівень повноважень цього органу свідчить той факт, що Керівник Антитерористичного центру призначається Президентом.

А далі – найбільш цікаве. Рішення на проведення антитерористичної операції «приймається … керівником Антитерористичного центру при СБУ за письмовим дозволом Голови СБУ або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу СБУ за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при СБУ». Президент про таке рішення негайно інформується.

Головна відмінність від порядку запровадження режиму надзвичайного стану – рішення може прийматися без Указу Президента і без затвердження Верховною Радою.

Тобто, на певній території держави рішенням керівника підрозділу СБУ може бути введені обмеження, співставні з режимом надзвичайного або воєнного стану.

Нижче – інформація для громадян, які можуть опинитися в районі проведення антитерористичної операції «На час її проведення може бути встановлено спеціальний порядок, зокрема організовано патрульну охоронну службу та виставлено оточення.

Перебування в районі проведення антитерористичної операції осіб, які не залучені до її проведення, допускається з дозволу керівника оперативного штабу.

Посадові особи, залучені до операції, мають право:

1) застосовувати відповідно до законодавства зброю і спеціальні засоби;

2) затримувати і доставляти в органи внутрішніх справ осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення чи інші дії, що перешкоджають виконанню законних вимог осіб, залучених до антитерористичної операції, або дії, пов'язані з несанкціонованою спробою проникнення в район проведення антитерористичної операції і перешкоджання її проведенню;

3) перевіряти у громадян і посадових осіб документи, що посвідчують особу, а в разі відсутності документів - затримувати їх для встановлення особи;

4) здійснювати в районі проведення антитерористичної операції особистий догляд громадян, огляд речей, що при них знаходяться, транспортних засобів та речей, які ними перевозяться;

5) тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів і пішоходів на вулицях та дорогах, не допускати транспортні засоби, у тому числі транспортні засоби дипломатичних представництв і консульських установ, та громадян на окремі ділянки місцевості та об'єкти, виводити громадян з окремих ділянок місцевості та об'єктів, відбуксировувати транспортні засоби;

6) входити (проникати) в жилі та інші приміщення, на земельні ділянки, що належать громадянам, під час припинення терористичного акту та при переслідуванні осіб, які підозрюються у вчиненні такого акту, на територію та в приміщення підприємств, установ і організацій, перевіряти транспортні засоби, якщо зволікання може створити реальну загрозу життю чи здоров'ю людей;

7) використовувати із службовою метою засоби зв'язку і транспортні засоби, у тому числі спеціальні, що належать громадянам (за їх згодою), підприємствам, установам та організаціям, за винятком транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав та міжнародних організацій, для запобігання терористичному акту, переслідування та затримання осіб, що підозрюються у вчиненні терористичного акту, або для доставки осіб, які потребують термінової медичної допомоги, до лікувальних закладів, а також для проїзду до місця злочину.

У районі проведення антитерористичної операції контакти з представниками засобів масової інформації здійснюють керівник оперативного штабу або визначені ним особи.

І на завершення, Законом завчасно передбачене звільнення від відповідальності за заподіяну шкоду під час проведення антитерористичної операції. «Беркут» і всі решта (військовослужбовці та інші особи, які брали участь в антитерористичній операції) автоматично звільняються від відповідальності за вимушено заподіяну шкоду «життю, здоров'ю і майну терористів».